Версія для друку
Неділя, 01 січня 2012 Автор Опубліковано в Відомі особистості

Гнєденко Борис

(5 голосів)
Перегляди: 15516 разів

В цьому році виповнюється 100 років від дня народження видатного математика Бориса Гнєденка, який в 1945-50 роках викладав у Львівському університеті.

Б. Гнєденко народився 1 січня (по новому стилю) 1912 року в місті Симбірськ (нині Улянівськ). Його дід і баба (по батьківській лінії) були селянами в Полтавській губернії. В сімдесятих роках ХІХ століття вони переїхали в Казанську губернію, де отримали землю в селі Базарні Матаки. Його батько закінчив землевпорядне училище і працював землеміром. В 1916-18 роках був студентом фізико-математичного факультету Казанського університету. В 1918 році батько був арештований і півроку відбув в концтаборі біля Казані. Після звільнення покинув університет у зв’язку зі станом здоров'я.

Б. Гнєденко закінчив середню школу у п’ятнадцятирічному віці і з дозволу комісара народної освіти був зарахований студентом фізико-математичного факультету Саратовського університету. Пройшовши прискорений курс навчання (навчались і літом після ІІІ курсу), з осені 1930 року Б. Гнєденко – асистент кафедри математики в Іваново-Вознесенському текстильному інституті. Завідував кафедрою там професор Г. П. Боєв – автор посібника «Лекции по истории математики» (Саратов, 1956), який мабуть привив йому любов до досліджень з історії математики. Тут в Іваново-Вознесенському були написані перші роботи Б. Гнєденка з теорії масового обслуговування, тут він захопився теорією ймовірностей.

В 1934-37 роках Б. Гнєденко навчався в аспірантурі на механіко-математичному факультеті Московського університету під керівництвом Олександра Хінчина і Андрія Колмогорова. 16 червня 1937 року він захистив кандидатську дисертацію на тему: «О некоторых результатах по теории безгранично делимых распределений». З 1 вересня 1937 став молодшим науковим співробітником Інституту математики МДУ.

6 грудня 1937 року Б. Гнєденко був арештований. Його звинуватили в контрреволюційній діяльності, в участі у контрреволюційній групі, яку очолював професор Андрій Колмогоров. На постійних допитах вимагали підписати документи, які підтверджували б обвинувачення. Звільнили Б. Гнєденка в кінці травня 1938 року.

З осені 1938 року Б. Гнєденко – доцент кафедри теорії ймовірностей механіко-математичного факультету МДУ. Тут він у 1941 році захистив докторську дисертацію на тему: «Предельные теоремы для сум независимых велечин».

В роки війни Б, Гнєденко виконував дослідження зв’язані з обороною. Ось теми деяких звітів: «Зона действия истребителя-перехвадчика», «Средний расход снарядов в случае поражения цели одним попаданием».

В травні 1945 року Б. Гнєденко було обрано членом-кореспондентом,а в 1948 академіком АН УРСР.

З 1 серпня 1945 року Б. Гнєденко завідує кафедрою теорії ймовірностей та математичної статистики у Львівському університеті. Тут він ще застав хворого Стефана Банаха, відвідував його. В 1947 році написав про нього статтю в «Наукових записках», яка стала основою вступної статті до перекладу праці С. Банаха «Курс функціонального аналізу». У Львові він став керівником міського семінару, участь у якому приймали викладачі університету, політехнічного, педагогічного та інших інститутів. Тематикою семінару були питання функціонального аналізу та теорії ймовірностей, зокрема: граничні теореми теорії ймовірностей, непараметричні задачі математичної статистики, а також питання історії математики.

У Львові Б. Гнєденко читав різноманітні курси: математичний аналіз, варіаційне числення, теорія аналітичних функцій, теорія ймовірностей, математична статистика, а також спеціальні курси. В ці роки разом з А. Колмогоровим була написана монографія «Предельные распределения для сумм независимых случайных величин» (1949, ГТТИ), разом з О. Хінчіним – «Элементарное введение в теорию вероятностей » (1946, ГТТИ). Написаний Б. Гнєденком підручник «Курс теорії ймовірностей» (Київ,Львів, 1949) багаторазово перекладався на різні мови і є по нині основним підручником з теорії ймовірностей. В ці роки Б. Гнєденком була написана низка праць з історії математики і нариси з життя визначних математиків. У Львові він був керівником кандидатських робіт К. Рвачової (Ющенко), Д. Мейзлера, Б. Гарштейн, І. Квіта, Ю. Студнєва, О. Ільяшенко. Тематикою теорії ймовірностей він зацікавив і О. Парасюка, тодішнього студента і аспіранта університету.

В 1950 році Б. Гнєденко очолює створений в Інституті математики АН УРСР, відділ теорії ймовірностей і одночасно завідує кафедрою в Київському університеті. Першими його учнями у Києві були В. Королюк і В. Михалевич.

В 1954 році Б. Гнєденко читав лекції в Берлінському університеті імені Гумбальдта. Повернувшись до Києва, за дорученням Президії Академії наук він очолив роботу в організації Обчислювального центру. Одночасно він почав читати в університеті курс програмування для ЕОМ. В 1961 році цей курс було видано в Москві (автори Б. Гнєденко, В. Королюк, К. Ющенко). Це була перша книга з програмування в СРСР.

В цей час Б. Гнєденко починає дослідження у двох нових напрямах: теорія масового обслуговування, застосування математичних методів в медицині.

З 1960 року Б. Гнєденко працював у Московському університеті . Там він ефективно працює зі своїми учнями в дослідженні математичних методів в теорії надійності. За цикл робіт у цій області разом з учнями отримав у 1979 році Державну премію СРСР.

У 1965 році А. Колмогоров передав Б. Гнєденку керівництво кафедрою теорії ймовірностей у МДУ, якою він завідував до останніх років життя.

Б. Гнєденко продовжував цікавитись питаннями історії математики, викладанням математики у середній та вищій школі. Будучи головою комісії зі складання навчальних планів, він підтримував введення курсу «Історія та методологія математики» в навчальний курс спеціальності «математика». У Московському університеті він висунув та реалізував ідею економічної спеціалізації на механіко-математичному факультеті і підготовки в її рамках фахівців з актуарної та фінансової математики.

Працюючи в Москві Б. Гнєденко неодноразово приїзджав до Львівського університету, читав лекції для студентів.

На Україні започатковані Б. Гнєденко дослідження продовжили учні у Львові (І. Квіт), Ужгороді (Ю. Студнєв), Києві (В. Королюк, В. Михалевич, К. Рвачова (Ющенко) ). Він автор біля 300 наукових праць, повна бібліографія складає біля тисячі наукових та науково-популярних публікацій. Він член Королівського статистичного товариства (Великобританія), почесний доктор Берлінського та Афінського університетів.

Помер Борис Гнєденко у Москві 27 грудня 1995 року.

 

Я. Г. Притула

Ярослав Григорович Притула
кандидат фізико-математичних наук
доцент кафедри математичного і функціонального аналізу

Останні з Я. Г. Притула