П'ятниця, 15 липня 2016 Автор Опубліковано в Відомі особистості

Шаудер Павел Юліуш

(2 голосів)
Перегляди: 8823 разів

         П. Ю. Шаудер (Paweł Juliusz Schauder) народився 21 вересня 1899 року у Львові. Його батько Самуель Шаудер працював адвокатом у Рогатині. Мама Реґіна з дому Ґрюнштейн. Він мав двох братів – Маріана і Кароля та сестру Анну. Маріан згодом став професором фізики в Пізі в Італії. Іспити на атестат зрілості П. Ю. Шаудер склав у лютому 1917 року у 8-ій реальній гімназії Львова. В березні 1917 року був призваний до австрійської армії.

         У 1918 році він потрапив на італійський фронт, де після розпаду Австро-Угорщини опинився в італійському полоні. У 1919 році зголосився до армії генерала Галлера, з якою через Францію та Німеччину повернувся до Польщі. Пройшовши курси радіотелеграфістів він продовжував служити в армії. Останнім місцем служби був Львів. Демобілізований був з хвилею демобілізації студентів.

         У 1920 році П. Ю. Шаудер  записався на літній семестр студентом філософського факультету університету Яна Казимира у Львові. Вважаючи, що його університетські студії є запізнілими, він за рік перед вступом опрацював монографію “Теорія множин” Ф. Хаусдорфа, а також “Курс аналізу” Е. Гурса і протягом перших років навчання розв’язав усі вміщені там вправи. Шаудер був надзвичайно працьовитим. Він керувався своїм кредо: “Не те є важливим, щоб навчитись тверджень. Найважливіше – це навчитись методів”.

         Зі студентських навчальних карток бачимо, що у 1920/21 навчальному році П. Ю. Шаудер вибрав такі дисципліни:

  • Вища геометрія (Є. Жилінський);
  • Звичайні диференціальні рівняння (Г. Штайнгауз);
  • Вступ до механіки (Г. Штайнгауз);
  • Вступ до аналізу (С. Рузевіч);
  • Експериментальна фізика (Р. Негрус);
  • Будова атома (С. Лорія);
  • Семінар (Г. Штайнгауз).

         Особливу увагу він приділяв таким розділам математики, як функції дійсної змінної, топологія, функційні операції, рівняння з частинними похідними.

         У цей час в університеті математику викладали уже згадані професори Є. Жилінський, Г. Штайнгауз, С. Рузевіч, з 1922 року – проф. С. Банах.

         Навесні 1924 року П. Ю. Шаудер подає до Ради факультету докторську працю “O mierze powierzchniowej” (Про поверхневу міру). Рецензентами були призначені Є. Жилінський та Г. Штайнгауз. Рецензію 24 червня 1924 року написав Г. Штайнгауз. Високо оцінивши результати роботи, він відзначив:    «П. Шаудер є першим повоєнним докторантом математики, який усю свою математичну освіту отримав у Львові (спочатку переважно у мене, під кінець студій переважно у Пана проф. Банаха) і тішуся, що працю його можу оцінити, як “відміннa”».

         Докторські іспити з математики і фізики (26.06.1924) і філософії (8.10.1924) Шаудер склав на “відмінно”. Урочиста промоція доктора філософії відбулася 13 жовтня 1924 року. Промотором був Є. Жилінський.

         Розраховувати на працю в університеті П. Ю. Шаудер не міг, оскільки в цей час для математиків було тільки чотири посади професорів та дві посади допоміжних працівників, які займали як демонстратори студенти Г. Ауербах та С. Орліч. У 1925-1927 роках Шаудер викладав математику у приватній гімназії в Перемишлянах на Львівщині.

         31 березня 1927 року П. Ю. Шаудер подає до Ради математично-природничого факультету прохання про допуск до габілітації в галузі математики на основі праці “До теорії неперервних відображень у функційних просторах” для отримання права викладання і отримання посади приват-доцента. Його габілітаційна робота, яка була надрукована окремим виданням, опиралась на результати уже опублікованої роботи ([2]).

         Комісія, послухавши реферат С. Банаха про праці Шаудера, 24 травня 1927 року допустила його до наступних етапів габілітації. У своєму рефераті С. Банах так дає оцінку робіт Шаудера:

         «Три вищезгадані праці ([2], [3], [4]) разом становлять одну з перших спроб застосування результатів теорії функцій нескінченної кількості змінних, започаткованої Гільбертом, і нових результатів з топології, отриманих Брауером, до крайових задач диференціальних рівнянь з частковими похідними. Автор показав у цих працях оригінальність методів та ідей, особливо в перенесенні на простір нескінченної розмірності визначного твердження Брауера про існування нерухомих точок при неперервних відображеннях. Ці праці проливають нове світло на теорію рівнянь з частковими похідними».

         Під час габілітаційного колоквіуму, який відбувся 25 травня, Шаудер відповідав на такі питання:

  • про зв'язок теорії нескінченних таблиць з сучасним аналізом (Є. Жилінський);
  • про інтуїціонізм, а особливо про його ставлення до проблем розв’язності (Є. Жилінський);
  • суперечка між прибічниками ефективних і неефективних визначень (Г. Штайнгауз);
  • звідки у фізиці беруться задачі, які стосуються теорії ортогональних рядів (Г. Штайнгауз);
  • проблема чотирьох кольорів та інші проблеми комбінаторної топології (С. Рузевіч);
  • основні проблеми еліптичних рівнянь (С. Банах).

         28 травня Рада факультету прослухала і обговорила лекцію “Задача Коші і крайові задачі для рівнянь з частинними похідними”. Рада одноголосно ухвалила надати П. Ю. Шаудеру veniam legendi (право викладання) в галузі математики. Це рішення Міністерство затвердило 16 січня 1928 року. З цього часу П. Ю. Шаудер читав лекції в університеті як приват-доцент.

         Одночасно в 1927-1928 роках П. Ю. Шаудер працював у львівській філії страхового  товариства “Riunione Adriatika di sicurte”, а з 1928 вчителем математики у гімназіях Львова.

         З 1928 року П. Ю. Шаудер прочитав у Львівському університеті такі курси:

  • Рівняння з частинними похідними (1928/29, 1933/34, 1934/35, 1938/39)
  • Аналітичні функції (1929/30)
  • Вправи з аналізу (1929/30)
  • Вправи з диференціальних рівнянь і аналітичних функцій (1930/31)
  • Теорія потенціалу (1930/31)
  • Топологія (1931/32)
  • Вибрані праці з комбінаторної топології (1931/32)
  • Семінар з вищого аналізу (варіаційне числення, диференціальні та інтегральні рівняння) (1933/34)
  • Вибрані розділи диференціальних рівнянь (1935/36)
  • Основи алгебри (1935/36)
  • Теоретична механіка (1936/37, 1937/38, 1938/39, 1939/40)
  • Вправи з теоретичної механіки (1936/37, 1937/38, 1938/39, 1939/40).

У 1928-1930 роках на факультеті був напрям підготовки “математична статистика”. У 1928/29 навчальному році П. Ю. Шаудер прочитав курс “Страхова математика (страхування життя)”.

         У 1932 році П. Ю. Шаудер отримав стипендію Рокфеллера. Як стипендіат “International research fellow” перебував у 1932-1933 роках у Гетінгені, Ляйпцигу і Парижі. Там він співпрацював з Л. Ліхтенштейном (Ляйціг), Ж. Адамаром, Ж. Лере (Париж). Особливо важливою є спільна праця П. Ю. Шаудера з Ж. Лере [10]. Автори в ній ввели поняття степеня відображення і довели твердження, яке тепер носить назву  Leraya-Schaudera, і показали його значення в теорії рівнянь з частинними похідними. За спільну працю П. Ю. Шаудер у 1938 році отримав міжнародну премію імені Mataxasa (нагорода становила 40000 французьких франків). Шаудера і Лере поєднувала не тільки наукова співпраця, а й дружні взаємини. У 1938 році Лере відвідав Шаудера у Львові. В статті [6] Ж. Лере згадує, що листи П. Ю. Шаудера завжди були сповнені тепла, дуже приятельські і довірливі.

         Після повернення зі стажування П. Ю. Шаудер отримав у 1933 році штатну посаду демонстратора з титулом старшого асистента, а з 1935 посаду молодшого асистента з титулом старшого. З 1934 року він мав посаду контрактового вчителя в гімназіях Львова, з 1938 року ‒ в ІІІ-й львівській гімназії імені Стефана Баторі.

         У 1935 році П. Ю. Шаудер отримав два запрошення: від Ж. Адамара про лекції з диференціальних рівнянь на колоквіумі в Женеві та до участі в конференції з топології у Москві. Його посаду асистента заміщав Ю. Марцінкевич, який перебував тоді на стажуванні у Львові.

         Доповідь П. Ю. Шаудера на конференції в Москві була його останньою працею саме з топології. В ній він проаналізував тогочасні результати, а також описав подальший розвиток топології функційних пристроїв. Описуючи в листі до Ж. Лере враження від конференції і відзначаючи важливість означення груп гомологій, яке дав Гуревіч, він пише з жалем: «Дослідження взагалі не ведуться з думкою про застосування і, звичайно, математики цікавились топологією як такою». І далі додає: «Я завше підкреслюю, що я не є топологом» і в іншому місці: «Я є, як і пан, людиною застосувань». У 1935 і 1936 роках Шаудер брав участь у міжнародних математичних конгресах у Цюріху та Осло.

         Викладання в гімназіях забирало багато часу. Посада доцента не давала достатніх засобів для прожиття. Так в листі від 11.01.1935 до Ж. Лере він пише: «Моя професійна діяльність не залишає часу на математику … атмосфера, яка у нас панує мене дуже нервує і не можу відірвати думки від поточних подій».

         У П .Ю. Шаудера були пропозиції від Сергія Бернштейна про переїзд до Ленінграду, але він мріяв про Прінстон. Про його поїздку у Прінстон Г. Штайнгауз клопотав перед Ж. Адамаром. У Прінстоні уже йшла мова про запрошення Шаудера, але наступив вересень 1939 року.

         Після вересня 1939 року, коли Червона Армія прийшла у Львів, Шаудер залишився працювати в університеті. Львівський університет було реорганізовано, утворено фізико-математичний факультет. П. Ю. Шаудер був призначений завідувачем кафедрою механіки. З травня 1940 року він за сумісництвом старший науковий співробітник Львівського сектору інституту математики Академії наук УРСР. Вчена Рада університету подала клопотання про присвоєння йому ступеня доктора та звання професора. Відгук про його наукову роботу писали П. С. Александров та С. Л. Соболєв: «Професор Шаудер відомий своїми працями в галузі застосування топологічних методів до проблем класичного аналізу. Можна без перебільшення сказати, що він є одним з найвидатніших учених у тій галузі. Особливої уваги заслуговують його праці щодо існування нерухомої точки при відображенні функціональних просторів, а також дослідження складних проблем теорії рівнянь з частинними похідними, де він застосовує теорію нерухомих точок».

         У березні 1941 року ВАК присвоїв П. Ю. Шаудеру ступінь доктора фізико-математичних наук і звання професора.

         На той час до Львова приїжджали провідні російські математики: П. С. Александров, М. Г. Крайн, Л. А. Люстерник, І. Г. Петровський, С. Л. Соболєв. Професор В. Е.Лянце згадував, як, будучи на семінарі С. Банаха, де виступав Л. С. Соболєв, він спостерігав за реакцією П. Ю. Шаудера. Шаудер весь час повторював про себе “Przeciw to już u nas zrobjono”.

         П. Ю. Шаудер у 1940-1941 роках читав, зокрема, курс механіки та вів семінар за книгою Понтрягіна “Неперервні групи”, на який запрошував студентів ([8]). Його зацікавила тематика, пов’язана з теоретичною фізикою. Готував до друку працю “Zur grundlegund der Quantenmechanik”, а також розширений виклад результатів, які були раніше оголошені.

         Науковими дослідженнями П. Ю. Шаудер продовжував займатися і в час німецької окупації Львова, коли він переховувався спочатку в Бориславі, а потім у Львові. У 1942 році П. Ю. Шаудер написав розпачливого листа до німецького фізика В. Гайзенберга і математика Л. Ван-дер-Вардена і, можливо, інших з проханням про допомогу. Відомо (з підслуханої розмови німецьких фізиків англійською розвідкою), що лист Гайзенберг отримав, але допомога не прийшла ([9]).

         Мабуть, останнім, хто бачився з Шаудером був його учень в ІІІ-ій гімназії і студент-фізик Р. Інгарден ([8]). П. Ю. Шаудер був випадково арештований у вересні 1943 року на вулиці у Львові і включений до транспозиту євреїв. Під час спроби втечі був розстріляний.

         П. Ю. Шаудер був одружений з Емілією Ловенталь, родом з Дрогобича, яка вивчала математику на математично-природничому факультеті і закінчила його у 1931 році. Керівником її магістерської роботи (яка збереглась до нині) був С. Банах, рецензентами ‒ Г. Штайнгауз і С. Рузевіч. У них була дочка Єва. Під час війни Емілія Шаудер разом з донькою Євою переховувались у Варшаві у Марі Тарської, дружини Альфреда Тарського. Коли Єва захворіла, мати віддала її до католицького монастиря. Емілія була схоплена німцями і загинула. Після довгих поневірянь Єва опинилась в Італії в домі свого дядька Мартіна (Mario).

         У 1959 році з Італії Єва написала листа до Львівського університету, щоб довідатись про долю свого батька. Невідомо, чи університет відповів на листа. З часом лист потрапив до А. А. Гольдберга і він повідомив про нього Ж. Лере, який надіслав відповідь (автор обидва листи отримав від А. Гольдберга через В. Лянце і оприлюднив у своїй доповіді на конференції, присвяченій П. Ю. Шаудеру у 1999 році; вони поміщені тут).

         П. Ю. Шаудер, як сам писав в автобіографії, займався теорією функцій дійсних змінних, топологією, функційними операціями, рівняннями з частинними похідними.  У кожній з цих галузей він розв’язував складні проблеми, отримані результати мають фундаментальне значення. Його результати накреслили нові напрями досліджень в математиці.

Література:

[1] J. Schauder. The theory of surface measure // Fund. Math. 8, 1926,  p. 1-48.

[2] J. Schauder. Zur Theorie stetiger Abbildungen in Funktionabräumen // Math. Zeit 26, 1927, z. 17-65.

[3] J. Schauder. Bemerkungen zu meiner Arbeit “Zur …”// Math. Zeit 26, 1927,         z. 417-431.

[4] J. Schauder. Eine Eigenschaft des Haarschen Orthogonal systems // Math. Zeit 28, 1927, z. 317-320.

[5] H.M. Schaerf. Wspomnienia o Juliuszu P. Schauderze //Wiad. Mat. 26, 1982, s.91-94.

[6] J. Leray.  O moim przyjacielu Juliuszu Schauderze // Wiad. Mat. 23, 1980, s. 75-83.

[7] J. Leray. O tworczości Juliusza Pawla Schaudera // Wiad. Mat. 3, 1959, s. 13-19.

[8] R.S. Ingarden. Juliusz Schauder – personal reminiscences // Topological Methods in Non-Linear Analysis 2.1, 1993, p. 1-14.

[9] R. Duda. Matematycy XIX i XX wieku, związani z Polską, Wrocław, 2012, s. 587.

[10] J. Schauder et J. Leray. Topologie et équations fonctionnelles // Ann. de l’Ec. Norm. Sup., s. III s1, 1934, p. 45-78.

Я. Г. Притула

Ярослав Григорович Притула
кандидат фізико-математичних наук
доцент кафедри математичного і функціонального аналізу

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Наші контакти

Ідея, дизайн, верстка і т.д.:
Олег Романів