Log in

   

Штайнгауз Гуго (Hugo Dyonizy Steinhaus)

Штайнгауз Гуго (Hugo Dyonizy Steinhaus)

Г. Штайнгауз народився 14 січня 1887 року в місті Ясло. Його батько Богуслав був купцем, мав титул радника двору. Мати Евеліна була з дому Ліпшіц. Г. Штайнгауз спочатку навчався вдома, потім в народній школі в Ясло і там же в 1897-1905 роках в класичній гімназії, де отримав атестат зрілості з відзнакою.

У 1905/1906 навчальному році він навчався на філософському факультеті Львівського університету. Ось як виглядав його розклад занять у першому семестрі. Розклад відтворений на основі його “карти запису” та лекційної програми.

У першому семестрі Г. Штайнгауз записався на такі курси:

К. Твардовський

  • Головні напрями наукової етики (4 год)
  • Нарис історії філософії до Арістотеля (1 год)

М. Вартенберг

  • Метафізика (4 год)
  • Етика та естетика Канта (1 год)

Ю. Пузина

  • Вступ до вищого аналізу (3 год)
  • Математичний семінар (нижчий) (2 год)

І. Закшевський

  • Експериментальна фізика (5 год)

С. Грабський

  • Бесіди з методології суспільних наук (2 год)
  • Сучасна проблема “włościanska” в Польщі

Тижневий розклад його занять мав такий вигляд:

Понеділок

8 – 9 год      Головні напрями наукової етики
9 – 10 год   Вступ до вищого аналізу
10 – 11 год Експериментальна фізика
12 – 1 год    Математичний семінар
5 – 6 год     Етика та естетика Канта

Вівторок

8 – 9 год     Головні напрями наукової етики
9 – 10 год   Експериментальна фізика
5 – 6 год     Метафізика
6 – 8 год     Конверсаторіум

Середа

8 – 9 год     Головні напрями наукової етики
9 – 10 год   Вступ до вищого аналізу
10 – 11 год Експериментальна фізика
5 – 6 год      Метафізика

Четвер

8 – 9 год     Головні напрями наукової етики
10 – 11 год Експериментальна фізика
5 – 6  год    Метафізика

П’ятниця

9 – 10 год   Вступ до вищого аналізу
10 – 11 год Експериментальна фізика
5 – 6 год     Метафізика
6 – 7 год     Нарис історії філософії до Арістотеля
7 – 8 год      Сучасна проблема “włościanska” в Польщі

Наступного року за порадою знайомого викладача Берлінської політехніки він поїхав навчатися в Гетінген. У Гетінгенському університеті він продовжив навчання протягом 1906 – 1911 років, де слухав лекції Д. Гільберта, Ф. Кляйна, Е. Ландау, Г. Мінковського, Г. Вейля, Е. Цермело, К. Рунге та інших видатних математиків та фізиків, які працювали тут. Півроку з цього часу провів у Мюнхені, де слухав лекції А. Прінсгайма.

У 1911 році отримав ступінь доктора філософії (summa cum laude). Керівником його дисертації “Neue Anwendungen des Dirichlet'schen Prinzips” був Д. Гільберт. В цей час була опублікована його праця про узагальнення поняття границі. У 1913 році Г. Штайнгауз був коротко в Парижі, де спілкувався з А. Лебегом, ходив на лекції Бореля і Пікара. У 1912 – 1916 роках опублікував низку праць з теорії тригонометричних рядів.

Перед І світовою війною проживав в Ясло і Кракові, в час війни ‒ в Кракові і Відні.

У 1916 році відбулась його зустріч із С. Банахом у Кракові і з цього часу почалась їхня творча співпраця. Уже в 1917 році в статті „Nowa własność mnogości G. Cantora” він посилається на Банаха словами “як зауважив пан Банах”, а в наступному році вийшла їхня спільна стаття.

У 1915 році Г. Штайнгауз вступив до польських легіонів і брав участь у Волинській компанії як рядовий в полку польової артилерії. Після звільнення з армії в 1916 – 1918 роках працював службовцем в Бюро відбудови Галичини, спочатку у Кракові, а потім ‒ у Львові. У 1919 році Г. Штайнгауз опублікував першу в Польщі статтю з функціонального аналізу про канонічний вигляд лінійного функціонала у просторі інтегрованих за Лебегом функцій.

У 1917 році будучи в Кракові Ю. Пузина запросив Г. Штайнгауза до Львівського університету. Г. Штайнгауз подав як габілітаційну працю статтю „Niektóre własności szeregów trygonometrycznych i szeregów Fouriera”, опубліковану в 1916 році. 28 лютого 1917 року відбувся габілітаційний колоквіум, де Г. Штайнгаузу були задані питання ([1]):

Ю. Пузина

Дослідження Діріхле і Рімана в теорії рядів Фур’є

Системи аксіом в геометрії

Нові результати в ділянці степеневих рядів

М. Ернст

Значення рядів Фур'є в астрономії взагалі і, зокрема, в механіці неба

Було запропоновано три лекції.

  1. Оманливі (zwodnicze) дороги в математиці.
  2. Застосування теорії множин в теорії функцій.
  3. Не розв’язані проблеми в теорії рядів Фур’є

Рада факультету запропонувала Г. Штайнгаузу прочитати першу.  Габілітаційна лекція була прочитана 3 березня 1917 року.

Уже 7 липня 1917 року Міністр віровизнань і освіти затвердив ухвалу філософського факультету про надання Г. Штайнгаузу “Venia legendi” з математики для праці на посаді приват-доцента на цьому ж факультеті. Одночасно був нострифікований його докторський диплом, виданий в Гетінгенському університеті. У 1917/18 навчальному році він почав читати лекції.

З 1 травня 1918 року Г. Штайнгауз отримав штатну посаду асистента кафедри математики, якою тоді керував Ю. Пузина. В листопаді 1918 року, коли почалась польсько-українська війна, Г. Штайнгауз покинув Львів. Навесні 1919 року помер Ю. Пузина. Рада факультету та сенат університету рекомендували Міністерству призначити на посаду професора Львівського університету Євстахія Жилінського, хоча в цей час габілітацію в університеті вже мали Г. Штайнгауз та С. Рузевіч.

3 березня 1920 року Рада факультету ухвалила просити Міністерство іменувати Г. Штайнгауза надзвичайним професором (чотири професори голосували “проти”), це рішення було затверджене 3 серпня 1920 року, а 22 травня 1923 року він був призначений звичайним професором.

Багатогранна педагогічна робота Г. Штайнгауза у Львівському університеті відображена в переліку курсів, які він оголошував протягом 1917 – 1939 років.

Курси, які Г. Штайнгауз викладав у Львівському університеті:

  • Теорія функцій дійсної змінної, розвинення в ряди Фур’є (1917/18)
  • Інтеграл Лебега (1918/19)
  • Вступ до аналізу (1919/20, 1923/24, 1926/27)
  • Інтеграл Лебега та його застосування (1919/20)
  • Звичайні диференціальні рівняння (1920/21, 1923/24, 1927/28)
  • Вступ до механіки (1920/21)
  • Варіаційне числення (1920/21, 1928/29)
  • Ряди Фур’є, тригонометричні ряди (1921/22, 1928/29)
  • Диференціальні рівняння в частинних похідних (1921/22)
  • Теорія ймовірностей (1921/22, 1923/24, 1930/31, 1934/35, 1938/39)
  • Функційні операції (1921/22, 1925/26)
  • Вступ до аналізу і геометрії для математиків і фізиків (1922/23)
  • Теорія аналітичних функцій (1923/24, 1925/26, 1932/33, 1933/34)
  • Основи геометрії (1924/25)
  • Числове розв’язування рівнянь (1924/25)
  • Графічні методи розв’язування рівнянь (1924/25)
  • Ряди Фур’є і Тейлора (1924/25)
  • Механіка (1924/25)
  • Ортогональні ряди, ортогональні функції (1925/26, 1929/30, 1933/34)
  • Інтегральні рівняння (1925/26, 1929/30)
  • Диференціальне і інтегральне числення (1926/27, 1930/31, 1934/35, 1937/38, 1938/39)
  • Математична географія
  • Вибрані розділи з теорії функцій комплексної змінної (1926/27)
  • Класичні проблеми елементарної математики (1926/27)
  • Аналіз функцій багатьох змінних (1927/28, 1931/32, 1935/36, 1938/39)
  • Диференціальна геометрія: криві та поверхні (1927/28, 1931/32)
  • Числове і графічне розв’язування рівнянь (1927/28, 1929/30, 1933/34)
  • Аналітична геометрія (1928/29, 1933/34)
  • Вступ до теорії множин (1928/29)
  • Теорія визначників і лінійні рівняння (1929/30)
  • Теоретична арифметика (1929/30)
  • Геометричні ймовірності (1931/32)
  • Диференціальні рівняння математичної фізики (1932/33)
  • Теорія функцій комплексної змінної (1935/36)
  • Диференціальні і інтегральні рівняння (1936/37)
  • Теорія незалежних функцій та їхнє застосування(1936/37)
  • Вибрані глави елементарної математики (1936/37)
  • Вибрані проблеми статистичної механіки (1937/38)
  • Вибрані питання з теорії функцій дійсної змінної та теорії множин (1922/23)

Г. Штайнгауз також вів практичні заняття та семінари з прочитаних курсів, а також вищі семінари часто з іншими професорами і доцентами:

  • семінар з функційних операцій та ортогональних рядів з С. Банахом та С. Рузевічем (1922/23);
  • семінар з вибраних розділів математичної фізики з С. Банахом (1926/27, 1927/28, 1928/29);
  • семінар з вибраних розділів вищого аналізу з С. Банахом (1929/30);
  • семінар з аналізу і теорії множин з Ю. Шаудером, В.Орлічем, Г. Ауербахом, С. Мазуром (1935/36).

З 1920 року у Львівській політехніці почав працювати С. Банах на посаді асистента, а з 1922 року – в університеті на посаді надзвичайного професора. Співпраця Г. Штайнгауза та С. Банаха була особливо плідною. Разом вони заохочували студентів до наукових досліджень. Це зумовило згодом постання Львівської математичної школи.

Г. Штайнгауз відзначався  широкими науковими інтересами. Вагомі результати були отримані в теорії рядів Фур’є та ортогональних рядах. Разом з С. Качмажем було опубліковано монографію “Theorie der Orthohonalreihen” (1936). В праці опублікованій в Fund. Math. у 1923 році зматематизував некласичний випадок ймовірності, а саме гру “орел-решітка”. Ця праця разом з працею А. Ломніцького з цього ж номера журналу була “півфіналом” математизації теорії ймовірності. “Фінал” відбувся пізніше з опублікуванням роботи А. Колмогорова. Колмогоров у своїй праці не цитував Штайнгауза, Штайнгауз ніколи не цитував Колмогорова і не застосовував у своїх працях його аксіоматизації теорії ймовірності. Розвиток ідей Штайнгауза з теорії ймовірності був продовжений в серії статей “Sur les fonctions indépendantes”, які були написані разом з його учнем М. Кацом.

Піонерські роботи Г. Штайнгауза були в багатьох ділянках математики. У 1918 році була опублікована перша в Польщі робота з функціонального аналізу, де був поданий канонічний вигляд лінійного функціоналу в просторі L [2].

Учень Г. Штайнгауза Марцелі Штарк зацікавився тим, чи справді С. Банах зайнявся функціональним аналізом під впливом Г. Штайнгауза. Якось уже після війни він його запитав: “Чи мало це місце?” « Професор Штайнгауз замислився на кілька хвилин, а потім відповів коротко: “Ні!”» [3]. С. Банах пішов цим шляхом самостійно, як і в інших напрямах математики.

         Цікавим є результат Г. Штайнгауза про існування методу підсумовування рядів, для якого довільні ряди мають узагальнену суму [4]. Цей результат є наслідком пізніше доведеної теореми Гана-Банаха. Таке поняття границі С. Мазур завжди називав іменем Штайнгауза [5], хоча в літературі часто це називають границею Банаха. Тут геній Банаха у твердженні Штайнгауза бачив далеко далі.

Ще була одна цікава історія з публікацією праць з теорії ігор. У 1925 році в студентській газеті „Myśl Akademicka” у Львові з’явилась стаття Штайнгауза „Definicje potrzebne do teorii gry i pościgu.” Ця стаття не мала характеру математичної публікації, там було подано кілька зауважень, які лежать в основі теорії ігор. Там було поняття стратегії, функції виплати, умови вибору стратегії мінімаксу. Проте Штайнгауз не знав, що в роках 1921, 1924 до тих ідей дійшов і Е. Борель. У 1926 році вийшла праця Д. фон Неймана, де твердження про мінімакс було доведене. Праця Штайнгауза після війни була опублікована в США зі вступом H. W. Kuhn’a [6].

В одному зі своїх виступів професор Вроцлавського університету Роман Дуда охарактеризував творчий характер Г. Штайнгауза як “метелика”, який літав по багатьох математичних проблемах, формулюючи щодо них нові ідеї (поняття, твердження, гіпотези), залишаючи іншим їх фундаментальні дослідження. В Шотланську книгу Г. Штайнгауз записав 9 самостійних проблем. Проте Шотландську кав’ярню він відвідував рідко, улюбленим місцем Штайнгауза та Куратовського була найближча цукерня (тепер “Вероніка”).

Великим зацікавленням Г. Штайнгауза були прикладні задачі: проблеми вимірювання довжини географічних об’єктів, проблеми медицини, проблеми енергетичних тарифів. З цих проблем він мав публікації в географічних, медичних та електротехнічних журналах.

Г. Штайнгауз був талановитим популяризатором математики. Наприклад, його стаття “Czym jest matematyka i na czym polega jej postęp” (1927) та його книги „Kalejdoskop Matematyczny”, „Sto zadań” та інші мали багато видань в різних країнах світу.

У 1930/1931 навчальному році Г. Штайнгауз був деканом математично-природничого факультету. Як він згадує в „Wspomnienia i zapiski” (Wrocław, 2002), що два тижні були засідання факультету (Ради). Починались вони о п’ятій і не раз тягнулись до десятої, потім йшли на вечерю до „George’a” Найприкрішими, як він згадує, були засідання сенату.

Г. Штайнгауз любив відпочивати з родиною в Карпатах біля Ворохти, Яремча. Друга світова війна застала його з дружиною, донькою і зятем над Прутом в Камені Довбуша. Спочатку Штайнгауз здійснив спробу дістатись Румунії, але повернувся до Львова. Особливого ентузіазму при приході радянської влади не проявляв. Ще раніше він чітко відмежовувався від лівих і від правих поглядів. Тепер уже в жовтні 1939 року він став членом профспілкового комітету університету. У грудні 1939 року на фізико -математичному факультеті Г. Штайнгауз був призначений керівником кафедри аналізу ІІ.

Без ентузіазму Г. Штайнгауз сприйняв введення української мови як мови викладання: „Język ruski jest językiem chłopskim, kto mówi tym językiem, udaje chłopa.”[7s.196] Курси української мови не відвідував, але прочитав підручник і дві повісті: Миколи Гоголя “Тарас Бульба” та Ірини Вільде “Повнолітні діти” [7], [8]. В газеті “Вільна Україна” появилась фотографія: “професор Гуго Штайнгауз консультує студентку”.

З переписки Г. Штайнгауза з З. Бірнбаумом відомо, що Штайнгауз у 1940 році мав намір виїхати з Радянського Союзу ([8], с. 109).

На початку окупації Львова німцями Г. Штайнгауз покинув своє помешкання (вул. Кадецька, 14) і переховувався в квартирі своєї сестри, дружини Хвістека, яка переїхала до Борислава. В кінці листопада Г. Штайнгауз знищив особисті документи, і вони з дружиною перебралися жити до Рудна на присілок Осичина. Їх прийняв колишній працівник бухгалтерії університету Вітольд Отто. Тут вони пробули до початку липня 1942 року. Далі переховувались до приходу радянських військ в місцевості Бердехов біля Струж. Тут Штайнгауз жив під прізвищем Григорія Крохмального, маючи метрику вже померлої особи.

Після війни Г. Штайнгауз до Львова не повернувся. Восени 1945 року поїхав до Вроцлава. Тут він став організатором та першим деканом факультету математики, фізики та хімії тоді організованого навчального закладу „Uniwersytet i Politechnika we Wrocławiu”. У Вроцлаві він проживав до кінця життя.

Після війни Г. Штайнгауза щораз більше приваблювала тематика, пов’язана з застосуванням математики. Він організував семінар присвячений застосуванням математики в медицині та природничих науках. Уже будучи на пенсії в 1968 році, Г. Штайнгауз сформулював так звану аксіому детермінації, яка є слабшою за аксіому вибору, але достатньо сильна, щоб на неї оперти значну частину математики.

Г. Штайнгауз відомий своїми філософськими есе, які стосуються окремих питань математики та її основ і застосувань. Особливо популярними стали його блискучі афоризми (наприклад, geniusz – gen i już). Опублікував більше 250 праць.

Г. Штайнгауз з 1945 року ‒ член-кореспондент, а з 1952 ‒ дійсний член Польської Академії наук. Один з організаторів 1947-1948 рр. Польського інституту математики, його віце-директор до 1952 року, керівник відділу застосувань в господарстві та природознавстві. У 1948 році відновив у Вроцлаві видання “Studia Mathematica”, журналу, який вони заснували у Львові разом з С. Банахом у 1929 році. Заснував у Вроцлаві журнали “Colloquium Mathematica” (1948), “Zastosowania Matematyki” (1953). Отримав багато наукових нагород та почесних звань.

У Вроцлавській Політехніці з 1990 року працює Центр стохастичних методів імені Гуго Штайнгауза.

Був одружений з Стефанією з Смошув. Мали дочку Лідію Яніну. Його сестра була дружиною Леона Хвістека. Помер Г. Штайнгауз 25 лютого 1972 року у Вроцлаві. На плиті, що є на його могилі, вибито слова Штайнгауза: „Między duchem a materią pośredniczy matematyka”.

Література:

[1] ДАЛО ф. 26. оп.
[2] H. Steinhaus. Additive und stetige Funktionaloperationen // Math. Zeitschr. 5. – 1919. –  S. 186 – 221.
[3] M. Stark. Hugo Steinhaus jako nauczyciel w okresie lwowskim // Wiad. matemat. XVII 1973. – S. 77 – 84.
[4] H. Steinhaus. Kilka słów o uogólnieniu pojęcia granicy // Prace Matematyczno-Fizyczne, 22. – 1911. – S. 121 – 234.
[5] S. Kwapień. Stanisław Mazur: życie i działalność naukowa // Matematyka przełomu XIX i XX wieku, Materiały IV Ogólnopolskiej szkoły Matematyki. 1989. – S. 57 – 68.
[6] Cz. Ryll-Nardzewski. Prace Hugona Steinhausa o sytuacjach konfliktowych // Wiad. matemat. XVII 1973. – S. 29 – 38.
[7] H. Steinhaus. Wspomnienia i zapiski. – Wrocław. – 2002. – 605 s.
[8] О. Гнатюк. Відвага і страх. – Дух і літера. – 2015. – 491 с.

Штайнгауз Гуго (Hugo Dyonizy Steinhaus)

Я. Г. Притула

Ярослав Григорович Притула
кандидат фізико-математичних наук
доцент кафедри математичного і функціонального аналізу

  • Коментарі не знайдено

Залиште свій коментар

Post comment as a guest

0
«
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
  • 11
  • 12
  • 13
  • 14
  • 15
  • 16
  • 17
  • 18
  • 19
  • 20
»

Наші контакти


Ідея, веб-дизайн і т.д.:

Олег Романів
oromaniv at franko.lviv.ua