Log in

Зауваження щодо нового закону про Вищу освіту

Зауваження щодо нового закону про Вищу освіту Зауваження щодо нового закону про Вищу освіту

Здається після недавніх подій на Україні, всім має бути зрозуміло до чого може призвести концентрація влади в одних руках. Одним з основнних недоліків  нового законопроекту під ред. Згуровського я вважаю збереження величезних одноосібних повноважень ректора університету. Про стан,  до якого призвели такі повноваження можна дізнатися зі статті І.Лікарчука "Брєжнєвщина в законі. Як ректори перетворюють свої посади на прибуткову пожиттєву синекуру"

1.  Термін перебування на посаді.

Наведу одну цитату зі статті І.Лікарчука:

"Якщо  проаналізувати віковий склад ректорів українських ВНЗ, які увійшли до першої тридцятки вітчизняного рейтингу  університетів «Компас-2012», то, виявляється, що в середньому, він сягає 62 років, а тривалість їхнього перебування на посаді  – 14 років.  Однак, серед першої тридцятки є і  ті, хто не може розлучитися з ректорським кріслом більше 20 років, що за європейськими та світовими вимірами уже є неподобним явищем. А є ж і такі, хто кермує університетом понад тридцять років..."

Цьому протипоставляється у законопроекті лише заборона перебування на посаді більше двох термінів.  Проте, з огляду на те,  що каденція ректора досліlницького або національного університету може тривати  7 років,   отримуємо законних 14 років на посаді!

Зазначимо, що подібні терміни рекомендовані  для деканів і завідувачів кафедр.  При цьому, як свідчить практика, ЛНУ ім.І.Франка контракти з викладачами мають термін до 5 років. Тобто, крім адміністративних та фінансових важелів, адміністрація має ще значно стабільніший запас міцності місця праці.

З іншого боку маємо запропонований у дорожній карті МОНУ термін повноважень ректора - 2роки.
Особисто я не дуже вірю, що це узаконять, проте це, без сумніву, краще ніж 7 років.

Пропозиції. Гадаю можна було б запровадити такий загальний принцип. Термін перебування на вищій виборній посаді є меншим (не може перевищувати) терміну перебування на нижчій.  Тут є велика свобода. З одного боку це допускає таку схему часу перебування на посадах: викладач - 5 років, зав. кафердри - 4 роки, декан - 3 роки, ректор - 2,  або викладач, зав. кафедри  - по 5 років, декан і ректор по 4 роки. Можливі й інші варіанти. Цей механізм частково компенсував би залежність академічної спільноти, про яку йтиметься далі, від керівництва.

2. Колегіальні органи, як противага адміністрації.

Подивимося наскільки можуть протистояти впливу ректора (декана)  колегіальні органи. Маємо вчені ради університету і факультетів. Проаналізуємо склад вченої ради ЛНУ ім. І.Франка згідно з інформацією, розміщеною на сайті. Усього маємо 63 особи. З них 34 (54%) - це проректори (7 осіб), декани, директори підрозділів, 20   осіб (31%)   - інші представники від факультетів (по 1-му від факультету), професори і доценти університету,  7  (11%)  - представники студентів і аспірантів,  1 - вчений секретар і 1 - голова профспілки.Зазначимо, що серед згаданої  вище категорії з 20 осіб - 17 є завідувачами кафедр!

Бачимо, що у вченій раді присутньо лише 8 осіб (13%), які не обіймають жодних керівних посад в університеті  (3 професора, 1 аспірант і 4 студентів).

Наважуся стверджувати, що однією із задач, які розв'язують керівники різного рангу, є збереження своєї посади. Виникає риторичне запитання: кого представляє ця вчена рада?  Наскільки  вірогідне прийняття рішення, яке незручно для адміністрації?

Ніхто не заперечує право декана чи директора підрозідлу бути членом ради, але зрозуміло, що оскільки ректор згідно з п. 7 ст.34.3  проекту призначає на посаду і звільняє з посади працівників, їхня залежність від ректора очевидна.  Крім того, ще є такий орган як ректорат, куди входять ректор, проректори, декани і керівники підрозділів.

Трохи кращу, але подібну ситуацію спостерігаємо і на рівні ради факультету. Розглянемо для прикладу раду механіко-математичного факультету ЛНУ ім.І.Франка  (згідно з інфорацією з сайту факультета).

Маємо 29 осіб, з них 14 осіб (48%) - це декан із заступниками, завідувачі кафедр і лабораторій, яких надалі умовно назвемо адміністрацією, 10 (34%) -  викладачі факультету, які не обіймають керівних посад, 1 вчений секретар, 1 голова профбюро, 3 (10%) представників студентів. Отже, і тут адміністрація має майже "контрольний пакет акцій".

Для порівняння на філологічному факультеті при загальній кількості 34 особи відповідний розподіл у відсотках 44% (адміністрація).

На біологічному - загальний склад ради  - 23 особи, 57% (адміністрація).

Однією з найбільш демократичних виглядає рада геологічного факльтету з 27 осіб адміністрація (9 осіб) складає близько 33%.

Висновок діючий закон як і проект гарантує 10% представництво студентів у колегіальному органі і 75%-преставництво науково-педагогічного складу.

Проте під останню категорію потрапляють  декани і завідувачі кафедр. На мій погляд, деканів у вченій раді університету і завідувачів кафедр у раді  факультету треба трактувати як представників адміністрації. Вони ж бо обіймають ці місця за посадою.

Пропозиція. Гадаю треба гарантувати в законі відсоток виборних представників на рівні 60-70%. Тоді можна сподіватися, що ради справді будуть колегіальними органами.

3. Повноваження керівника і громадський контроль.

Згідно з п. 3.15 ст. 34 проекту, ректор "забезпечує створення умов для здійснення дієвого та відкритого громадського контролю за діяльністю вищого навчального закладу".
Проте ні слова про механізми здійснення такого контролю, зокрема,  хто має право на здійснення такого контролю.
Наглядова рада як і профспілка переважно  перетворилися у формальних опонентів адміністрації, які ніяким контролем  переважно не займаються. Те, що керівник повинен забезпечити контроль себе, неприродно.

Зазначимо деякі інші функції керівника ВНЗ з проекту
(Керівник)
п.3.2.  вирішує питання фінансово-господарської діяльності ВНЗ,  затверджує його структуру і штатний розпис.
..
п. 3.5. Є розпоряднико майна і коштів;
п.3.6. забезпечує виконання фінансового плану (кошторису). укладає договори;
..

Пропозиція.  Частково передати повноваження ректора колегіальному органу, створити орган громадського контролю за діяльністю керівника за зразком, наприклад, існувавшої колись наглядової ради трудового колективу, яка б мала давати згоду на усі великі (вище певної суми)  фінансові операції, тощо.

4. Заохочення наукової діяльності.

Зараз багато говориться про підтримку наукової діяльності.
Насправді ВНЗ має достатньо інструментів, щоб надавати таку підтримку на місцях. Проте на практиці підтримують адміністрацію. Див. статтю Є.Стадного "ЗАРПЛАТНИЙ ФЕОДАЛІЗМ В УКРАЇНСЬКИХ ВНЗ".

Моделюю ситуацію. Науковець після тривалої роботи захищає докторську дисертацію. Як зміниться оплата його праці. Відповідь зросте на 5%! (перевірено на власному досвіді). Це є різниця між надбавкою за ступені кандидата наук (доктора філософії)  і доктора наук. Зрозуміло, що в далекій перспективі він(вона) може отримати посаду професора, потім звання і це дасть більш менш відчутне збільшення зарплати. Але це все не автоматично і для цього має пройти кілька років. І в чому тут стимул займатися наукою?

Пропозиція. Здобуття наукового ступеня має істотно впливати на зарплату. Разом з існуючою надбавкою 20% за ступінь кандидата наук (доктора філософії) логічною виглядала би надбавка 40% за ступінь доктора наук. Зрозуміло, що зараз уряд не має грошей на відповідні виплати. Але це можна було б гарантувати, наприклад, у трирічній перспективі у перехідних положеннях.

І. Е. Чижиков

доктор фізико-математичних наук, професор кафедри теорії функцій та теорії ймовірностей

Сайт: www.franko.lviv.ua/faculty/mechmat/Departments/TFTJ/Web/Chyzhukr.htm
  • Дещо у статті не викликає заперечень - скажімо, тезу про те, що викладачів потрібно обирати на не менший термін, ніж керівників підрозділів, я озвучив рік тому на конференції трудового колективу Університету. Те ж саме стосовно тривалості каденцій - їх потрібно зменшувати за прикладом кращих університетів у світі.
    Водночас, не можу погодитися з натяками на "недемократичність" Вченої ради нашого факультету. Автор дуже вільно трактує поняття "адміністратор", зараховуючи сюди керівників кафедр. А серед них - відомі вчені і педагоги, які пройшли багаторівневі (кафедра, факультет, університет) вибори. Чим же вони гірші від виборних представників?! Присутність завідувача кафедри у Раді відповідає насамперед інтересам кафедри.

    Подобається 0 Короткий URL:

Залиште свій коментар

Post comment as a guest

0
«
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
  • 11
  • 12
  • 13
  • 14
  • 15
  • 16
  • 17
  • 18
  • 19
  • 20
»

Наші контакти


Ідея, веб-дизайн і т.д.:

Олег Романів
oromaniv at franko.lviv.ua