Logo
Версія для друку

Демократизація вчених рад – запорука їхньої ефективності

Демократизація вчених рад – запорука їхньої ефективності Демократизація вчених рад – запорука їхньої ефективності

Стаття 34, нового закону про вищу освіту каже: «Безпосереднє управління діяльністю ВНЗ  здійснює його керівник (ректор, президент тощо)».  Ректор зосереджує в свої руках практично всю виконавчу владу у ВНЗ (див ст 34.) Добре відомі приклади вітчизняних ВНЗ, де ректори зловживали і зловживають цією владою. З огляду на оголошений курс на надання автономії ВНЗ і мінімізацію втручання МОН у роботу ВНЗ, за відсутності збалансованих  противаг повноваженням ректора є небезпека істотного погіршення ситуації.

Щоб зрозуміти проблему схематично розглянемо основну структуру виконавчої вертикалі ректора. Вона складається з: 1) ректора (президента); 2) проректорів; 3) деканів (директорів інститутів, коледжів); 4) завідувачів кафедр. Крім цього умовно на 3-му рівні знаходяться керівники різних відділів та служб, бібліотеки тощо. Усі ланки крім 4-ої входять до складу робочого органу – ректорату.

З іншого боку управління ВНЗ має колегіальні органи, які, зокрема, мають збалансовувати владу ректора. У ст.36 написано: «Вчена рада є колегіальним органом управління ВНЗ… Вчена рада ВНЗ визначає стратегію і перспективні напрямки розвитку освітньої, наукової та інноваційної діяльності ВНЗ» Там само перераховані повноваження вченої ради ВНЗ. Подібні функції на рівні факультетів (іститутів) мають вчені ради факультетів (інститутів). Зрозуміло, що для того, щоб визначати стратегію рада має бути незалежною від ректора. До речі, новий закон допускає можливість головування вченою радою особою відмінною від ректора. Також зрозуміло, що посадові особи з виконавчої  вертикалі ректора, за винятком можливо деканів, не можна вважати незалежними.  Проте, на мій погляд, це саме значною мірою стосується й деканів. Причина в тому, що хоча посади деканів є виборними, факультети ВНЗ в Україні у фінансовому плані цілком залежать від ректора.

Проаналізуємо тепер склад вченої ради (ВР). Частина членів ВР входить за посадою (ректор, проректори, декани, директори інститутів, коледжів, керівники органів самоврядування та профспілкових організацій та ін.), решта є виборними представниками від різних категорій працівників та осіб, що навчаються. У наступній таблиці, склад ВР поділено на 4 категорії:

  1. Члени ради, які входять за посадами (крім керівників органів самоврядування профспілки і вченого секретаря).
  2. Виборні представники від викладачів.
  3. Представники осіб, що навчаються.
  4. Вчений секретар, керівники профспілок та інших громадських організацій.

Основна теза статті: для балансу  влади у ВНЗ та можливості  формування власної стратегії розвитку, частка 1-ої категорії у ВР має бути меншою за частку 2-ої категорії.

Далі порівнюються склади рад  Львівського національного у-ту ім.І.Франка з  3-ма, на мій погляд, успішними, українськими ВНЗ (Київським національним у-м ім Шевченка, НУ «Києво-Могилянська академія», НУ Київський політехнічний інститут)  та 2-ма найкращими польськими ВНЗ (Варшавський ун-т і Ягеллонський ун-т). Дані взяті з сайтів відповідних ВНЗ, отже можуть неістотно відрізнятися від актуального стану.

 

К-ть осіб у вченій раді

Кількість членів ради,  за посадами (крім профспліок і вч. секретаря, студентів)

Кількість виборних представників від викладачів

Кількість представників від студентів і аспірантів

вч. секретар, профсп. працівн.

ВНЗ

 

осіб

%

осіб

%

осіб

%

осіб

ЛНУ

63

34

53,97

20

31,75

7

11,11

2

КНУ

86

37

43,02

37

43,02

8

9,30

4

КМА

40

16

40,00

17

42,50

4

10,00

3

КПІ

185

46

24,86

120

64,86

19

10,27

0

Uniwersytet Jagellonski

60

21

35

25

41,67

12

20,00

2

 Uniwersytet Warszawski

62

25

40,32

20

32,26

13

20,98

4

Бачимо, що в ЛНУ адміністративна складова істотно відрізняється в більший бік (на 11% від КНУ і на -29%!  від КПІ) від решти наведених ВНЗ. Іншими словами, будь-яке рішення, яке йде в розріз з позицією ректорату, може бути заблоковано на вченій раді представниками того ж ректорату!

Кидається в очі, що квота студентів і аспірантів у Польщі вдвічі вища. Гадаю це пояснюється відмінністю в законодавстві. З іншого боку, наважуся стверджувати, що у Польщі не існує проблеми хабарів за добрі оцінки і вступ, принаймні у масштабах України. Оскільки ні «телефони довіри»,  ні самі викладачі цієї проблеми не розв’яжуть, можливо збільшення квоти студентів і аспірантів до 15% частково допоможе у вирішенні цього питання (автор вважає, що у ЛНУ ця проблема не має системного характеру). Крім того, події річної давності засвідчили, що і викладачі можуть брати приклад зі студентів. На даний час у ЛНУ  кожний факультет делегує 1 виборного представника до ВР. Якщо делегувати 2-х представників від факультету, то за умови прийняття попередньої пропозиції матимемо таке співвідношення:

 

К-ть осіб у ВР

1-ша категорія

2-га категорія

 

3-тя категорія

4-та категорія

   ВНЗ    

 

осіб

%

осіб

%

осіб

%

осіб

  ЛНУ   

86                

34      

39,53

37

43,02

13

15,12

2

Зазначу також, що в жодному зі згаданих ВНЗ окрім ЛНУ кількість проректорів не перевищує шести.

У наступній таблиці порівнюються склади ВР факультетів (впорядковано за зростанням частки 1-ої категорії, четвертий стовпчик).

 ЛНУ ім.І.Франка

К-ть осіб у вченій раді

Кількість осіб,  за посадами  (крім профспліок і вч. секретаря, студентів)

кількість виборних представників від викладачів

кількість представників від студентів і аспірантів

вч. секретар, профсп. викладачів

Факультет

Осіб, 100%

осіб

%

осіб

%

 

%

 

геологічний

26

9

34,62

12

46,15

3

11,54

2

культури і мистецтв

23

8

34,78

9

39,13

3

13,04

2

журналістики

25

9

36,00

11

44,00

3

12,00

2

філософський

25

9

36,00

11

44,00

3

12,00

2

іноземних мов

36

13

36,11

17

47,22

4

11,11

2

хімічний

16

6

37,50

7

43,75

2

12,50

1

фізичний

23

9

39,13

9

39,13

3

13,04

2

міжнародних відносин

22

9

40,91

8

36,36

3

13,64

2

філологічний

34

14

41,18

14

41,18

4

11,76

2

електроніки

26

11

42,31

10

38,46

3

11,54

2

юридичний

26

11

42,31

10

38,46

4

15,38

1

історичний

26

12

46,15

9

34,62

3

11,54

2

географічний

25

12

48,00

8

32,00

3

12,00

2

механіко-математичний

29

14

48,28

10

34,48

3

10,34

2

прикладної математики та інформатики

20

10

50,00

7

35,00

2

10,00

1

біологічний

23

13

56,52

5

21,74

3

13,04

2

На 8-х факультетах частка 1-ої категорії, яка включає декана, його заступників, завідувачів кафедр та лабораторій, перевищує частку 2-ої категорії – виборних представників від викладачів, на 2-х факультетах ці частки рівні.  З огляду на те, що  кафедри у ЛНУ дуже відрізняються за кількістю працюючих там осіб, додавання додаткового представника не виглядає доцільним. Проте розумне збільшення складу вчених рад не зашкодить, а там де частка 1-ої категорії більша за 45%, явно «демократизує» раду.  Поряд з 15% квотою студентів і аспірантів можна знову використати польський досвід введенням у вчену раду факультету усіх докторів наук.

На останок слід згадати одну антидемократичну норму статуту з п.23.2 « Кількісний склад Вченої ради факультету, кількісне представництво в ній кафедр та інших структурних підрозділів, а також кандидатури заступника голови Вченої ради та секретаря визначаються на засіданні завідувачів кафедр та інших структурних підрозділів під головуванням декана»  Усі згадані повноваження треба віддати органу громадського самоврядування факультету – зборам (конференції трудового колективу факультету).

Зауваження. Після громадського обговорення з’ясувалися такі недоліки наведених пропозицій. Не гарантується представництво наукових представників, доцентів і асистентів у складі ВР ВНЗ, оскільки існує тенденція делегувати до ВР професорів і навіть завідувачів кафедр.

І. Е. Чижиков

доктор фізико-математичних наук, професор кафедри теорії функцій та теорії ймовірностей

Сайт: prima.lnu.edu.ua/faculty/mechmat/Departments/TFTJ/Web/Chyzhukr.htm
Copyright © 2018. Designed by Зодчий тіней. All rights reserved.