Log in

Відомі математики на монетах та банкнотах світу

Відомі особистості на монетах та банкнотах світу Відомі особистості на монетах та банкнотах світу

Михайло Остроградський 1801-1962 (Україна - 2 гривні 2001)

Михайло Васильович Остроградський — український математик, механік і фізик. Зацікавлення до математики проявилася в ранньому віці, він вимірював різні предмети: вози, дерева, глибину ярів та криниць. Навчався на фізико-математичному факультеті Харківського університету, де у 1820 році отримав ступінь кандидата наук. У 1822–1828 рр. Михайло вдосконалював свої студії у Колеж де Франс у Парижі, де слухав лекції Ампера, Коші, Лапласа, Пуассона, Фур'є та ін. Незабаром він зробив перші серйозні спроби своїх сил у математиці й особливо в інтегральному численні, за що отримав особливу похвалу від Коші.
Працював переважно у Франції та Росії. Автор 40 праць із математичного аналізу, математичної фізики, теоретичної механіки, написаних переважно французькою мовою, друкованих у «Мемуарах» і «Бюлетенях» Петербурзької АН. Остроградський відкрив метод інтегрування раціональних функцій (метод Остроградського) встановив формулу перетворення інтеграла по об'єму в інтеграл по поверхні, названу його ім'ям.
Дата введення в обіг - 20.08.2001, тираж - 30 000.

 

Олександр Ляпунов 1857-1918 (Україна - 2 гривні 2007)

Олександр Михайлович Ляпунов — російський математик і механік. Закінчив із золотою медаллю Нижегородську гімназію (1876), фізико-математичний факультет Петербурзького університету (1880), залишився працювати в університеті.
Основні праці Ляпунова присвячені небесній механіці, математичній фізиці, теорії ймовірностей. Вивчав фігури рівноваги однорідної і слабко неоднорідної рідини, що обертається, частки якої притягуються за Ньютонівським законом всесвітнього тяжіння, довів нестійкість грушоподібних фігур рівноваги (всупереч твердженню Дж. А. Пуанкаре і Дж. Дарвіна), створив сучасну теорію стійкості руху механічних систем, що визначаються скінченою кількістю параметрів. У математичній фізиці Ляпунов розв'язав питання про існування періодичних розв'язків нелінійних диференційних рівнянь певного типу, дослідив поведінку інтегральних кривих рівнянь руху біля положення рівноваги. В теорії ймовірностей довів центральну граничну теорему, запропонував метод «характеристичних» функцій. У галузі математичної фізики дослідив проблему потенціалу подвійного шару, довів симетрію функції Гріна для задачі Діріхле.
Дата введення в обіг - 12.03.2007, тираж - 35 000.

 

Георгій Вороний 1868-1908 (Україна - 2 гривні 2008)

Георгій Феодосійович Вороний — видатний український математик. Закінчив Прилуцьку чоловічу гімназію, Санкт-Петербурзький університет,, учень Андрія Маркова. Був залишений при університеті для підготовки  магістерської дисертації. Після захисту дисертації був призначений  професором Варшавського університету. З осені 1898  також обіймав посаду декана механічного факультету  Варшавського політехнічного інституту.
Георгій Вороний працював головним чином в області теорії чисел. За життя вченого ним було опубліковано шість фундаментальних монографій та шість невеликих за обсягом праць. Уже перший науковий результат Георгія Вороного стосовно чисел Бернуллі (1890) виявив їхні фундаментальні властивості, вивчення яких триває досі. Найвизначнішими за глибиною одержаних результатів є дві останні великі монографії вченого, які поряд із дослідженнями його сучасника німецького математика Германа Мінковського заклали основу нової галузі математики — геометрії чисел.
Термін «Діаграма Вороного» ввели в теоретичну комп'ютерну науку в середині 1970-х років. З того часу цей об'єкт став настільки широко поширеним в дослідженнях, пов'язаних з геометричними алгоритмами, що деякі фахівці датують народження обчислювальної геометрії саме цією подією. В наші дні дослідження з діаграм Вороного проводять практично в усіх країнах Європи, у США, Канаді, в країнах Південної Америки, Японії, Китаї, Гон-Конгу, Австралії, Індії, Новій Зеландії.
Дата введення в обіг - 25.07.2008, тираж - 35 000.

 

Михайло Кравчук 1892-1942 (Україна - 2 гривні 2012)

Михайло Пилипович Кравчук — український математик, академік АН УРСР, доктор фізико-математичних наук, професор Київського політехнічного інституту. Вчитель всесвітньо відомих у майбутньому конструкторів ракетної та космічної техніки, академіків А. Люльки, С. Корольова та В. Челомея. Учасник багатьох міжнародних математичних конгресів. Мав широкі контакти із світовою математичною громадськістю. Співавтор першого тритомного словника української математичної термінології.
Наукові праці стосуються алгебри, математичного аналізу, диференціальних та інтегральних рівнянь, теорії функцій та інших розділів математики. Михайло Кравчук — один з засновників ЕОМ (електронно-обчислювальної машини). Його розробки американці та японці застосували на телебаченні. Його учень, конструктор Сергій Корольов став усесвітньовідомим ученим. Уже в 21 сторіччі ЮНЕСКО внесла ім'я Михайла Кравчука до переліку найвизначніших осіб. Деякі розділи теоретичної і прикладної математики, у яких знайшли своє застосування здобутки Кравчука: Симетричні матриці Кравчука та біноміальні сподівання. Алгебри Лі та поліноми Кравчука. Квантова ймовірність та тензорна алгебра. Поліноми Кравчука як гіпергеометричні функції. Теорія кодування.
Дата введення в обіг - 20.09.2012, тираж - 15 000.

 

Микола Боголюбов 1909-1992 (Україна - 2 гривні 2009)

Микола Миколайович Боголюбов — український радянський математик і механік, фізик-теоретик, засновник наукових шкіл з нелінійної механіки і теоретичної фізики, академік АН СРСРі АН УРСР. Після закінчення семирічної школи Боголюбов самостійно вивчав фізику і математику і з 14-ти років уже брав участь в семінарі кафедри математичної фізики Київського університету під керівництвом академіка Д. О. Граве. У 1924 році у п'ятнадцятирічному віці Боголюбов написав першу наукову працю, а наступного року був прийнятий безпосередньо до аспірантури АН УРСР до академіка М. М. Крилова, яку закінчив у 1929 році, отримавши у 20 років ступінь доктора математичних наук.
Основні праці Боголюбова з математики і механіки належать до варіаційного числення, наближених методів математичного аналізу, диференціальних рівнянь, рівнянь математичної фізики, асимптотичних методів нелінійної механіки і теорії динамічних систем. Перші публікації (1924–1928) присвячені проблемам варіаційного числення і теорії майже періодичних функцій. У наступні роки Боголюбов (разом зі своїм учителем М. М. Криловим розробив нові методи нелінійної механіки і загальної теорії динамічних систем. У 1946 році Боголюбов уперше побудував мікроскопічну теорію надплинності, взявши за основу модель слабо ідеального бозе-газу. На початку 50-х років минулого століття Микола Боголюбов звернувся до задач квантової теорії поля. Він створив перший варіант аксіоматичної побудови матриці розсіювання, який базується на оригінальній умові причинності.
Дата введення в обіг - 20.08.2009, тираж - 35 000.

 

Стефан Банах 1892-1945 (Польща - 2, 10 і 200 злотих 2012)

Стефан Банах — один з творців сучасного функціонального аналізу, один з двох засновників та безперечних лідерів Львівської математичної школи, професор університету Яна Казимира у Львові та Львівської Політехніки (з 1924), декан фізико-математичного факультету Львівського університету (1939-1941), керівник Інституту математики АН УРСР. Після навчання у IV Краківській гімназії (1902–1910) вступив на факультет будови машин Львівської політехнічної школи. З 1920 до 1922 роки працював асистентом на кафедрі математики Львівської політехніки у професора Антонія Ломніцького. Опублікував низку наукових праць. У 1920 здобув учений ступінь доктора філософії[4], а у 1924 був затверджений у вченому званні надзвичайного професора кафедри математики Львівського університету і обраний членом-кореспондентом Польської академії знань. У 1927 став звичайним професором.
Один із творців сучасного функціонального аналізу. Разом з Гуґо Штайнгаузом у 1929 організував видання відомого журналу «Studia mathematica». Вивчений ним лінійний простір, який отримав назву «простору Банаха», має велике значення для сучасної математики. Багато його результатів стали класичними і входять до підручників та монографій з функціонального аналізу. Деякі роботи стосуються теорії звичайних диференціальних рівнянь (Банахове середнє), теорії функцій комплексної змінної. Основні твори (зокрема «Теорія лінійних операторів», «Диференційне та інтегральне числення») опубліковано польською, французькою й українською мовами. Його відкриття стали золотим фондом математики XX ст. Польське математичне товариство заснувало премію ім. С. Банаха.
Дата введення в обіг - 03.04.2012, тираж - 800 000, 45 000, 4 000.

 

Микола Лобачевський 1792-1856 (Росія - 1 рубль 1992)

Микола Іванович Лобачевський — російський математик, творець неевклідової геометрії. Лобачевський отримав ряд цінних результатів і в інших розділах математики: так, в алгебрі він розробив новий метод наближеного розв'язання рівнянь, в математичному аналізі отримав ряд тонких теорем протригонометричні ряди, уточнив поняття неперервної функції тощо. У різні роки він опублікував кілька блискучих статей з математичного аналізу, алгебри та теорії ймовірностей, а також з механіки, фізики та астрономії.
Дата введення в обіг - 01.12.1992, тираж - 1 000 000.

 

Софія Ковалевська 1850-1891 (Росія - 2 рубля 2000)

Софія Василівна Ковалевська — математик, письменниця і публіцистка. Авторка праць з математичного аналізу (диференціальні рівняння і аналітичні функції), механіки та астрономії.
Найбільш важливі дослідження відносяться до теорії обертання твердого тіла. Ковалевська відкрила третій класичний випадок розв’язання задачі про обертання твердого тіла навколо нерухомої точки. Цим просунула вперед рішення задачі, розпочатої Леонардом Ейлером і Ж. Л. Лагранжем. Довела існування аналітичного (голоморфних) рішення задачі Коші для систем диференціальних рівнянь з приватними похідними, досліджувала завдання Лапласа про рівновагу кільця Сатурна, отримала друге наближення. Вирішила завдання щодо приведення деякого класу абелевих інтегралів третього рангу до еліптичних інтегралів. Працювала також в області теорії потенціалу, математичної фізики, небесної механіки.
Дата введення в обіг - 02.04.2007, тираж - 5 000.

 

Леонард Ейлер 1707-1783 (Росія - 2 рубля 2007, Швейцарія - 10 франків 1979)

Леонард Ейлер (нім. Leonhard Euler)— швейцарський, російський і німецький математик та фізик. Здійснив важливі відкриття в таких різних галузях математики, як математичний аналіз та теорія графів. Він також ввів велику частину сучасної математичної термінології і позначень, зокрема у математичному аналізі, як, наприклад, поняття математичної функції[9]. Ейлер відомий також завдяки своїм роботам в механіці, динаміці рідини, оптиці та астрономії, інших прикладних науках.
Дата введення в обіг - 02.04.2007, тираж - 10 000.

 

Рене Декарт 1596-1650 (Франція - 100 франків 1991, 100 франків 1942)

Рене Декарт (фр. René Descartes) — французький філософ, фізик, фізіолог, математик, основоположник аналітичної геометрії. У математиці Декарт запровадив Декартову систему координат, дав поняття змінної величини і функції, ввів багато алгебраїчних позначень. У фізиці він сформулював закон збереження кількості руху, запровадив поняття імпульсу сили. Декарт — автор методу радикального сумніву в філософії, механіцизму у фізиці, предтеча рефлексології.

 

Карл Фрідріх Гаусс 1777-1855 (Німеччина - 5 марок 1977, 10 марок 1993)

Йоган Карл Фрідріх Гаусс (нім. Johann Carl Friedrich Gauß) — німецький математик, астроном, геодезист та фізик. Характерними рисами досліджень Гаусса є надзвичайна їх різнобічність і органічний зв'язок у них між теоретичною і прикладною математикою. Праці Гаусса мали великий вплив на весь подальший розвиток вищої алгебри, теорії чисел, диференціальної геометрії, класичної теорії електрики і магнетизму, геодезії, теоретичної астрономії. У багатьох галузях математики Гаусс активно сприяв підвищенню вимог до логічної чіткості доведень.

 

Готфрід Вільгельм Лейбніц 1646-1716 (Німеччина - 5 марок 1966)

Готфрід Вільгельм Ляйбніц (нім. Gottfried Wilhelm Leibniz) — провідний німецький філософ, логік, математик, фізик, мовознавець та дипломат. Під впливом Гюйгенса Ляйбніц вивчив праці Паскаля, Грегорі та інших з інфінітезімальної геометрії, тобто питання дотичних до кривих, і виходить з ідеєю «функції», в сучасній термінології — похідної, таким чином винаходячи центральну концепцію математичного аналізу. У 1686 році Ляйбніц поділив дійсні числа на трансцендентні та алгебраїчні. Вперше ввів у друк символ ∫ для інтегралу (і вказав, що ця операція обернена диференціюванню). Ще одним із визначних досягнень Ляйбніца був його трактат «Dynamica» з аналітичної механіки, який підсумував дослідження, розпочаті у 1676 р.

 

Нільс Генрік Абель 1903-1971 (Норвегія - 500 крон 1982)

Нільс Генрік Абель (норв. Niels Henrik Abel) — норвезький математик. Довів нерозв'язність в радикалах загальних алгебраїчних рівнянь 5-го і вищих степенів. Знайшов функції, що не інтегруються за допомогою елементарних функцій. В теорії спеціальних, особливо еліптичних і абелевих функцій, Абель був признаний лідером-засновником на рівні з Якобі.

 

Миколай Коперник 1473-1543 (Німеччина - 5 марок 1973, Полльща - 10 злотих 1969, 1000 злотих 1982)

Миколай Коперник (пол. Mikołaj Kopernik) — польсько-німецький астроном і математик, фізик, правник, дипломат, економіст, канонік та лікар. Автор геліоцентричної теорії побудови Сонячної системи. Свою найголовнішу працю, базовану на узагальненні власних тривалих спостережень і підрахунків, «Про обертання небесних сфер» Коперник опублікував після довгих сумнівів у рік своєї смерті. Ідеї Коперника позитивно сприйняли вже його сучасники. В подальшому геліоцентрична теорія світобудови набула розвитку і коригування в роботах Галілео Галілея, Йоганна Кеплера, Ісаака Ньютона та інших.

Галілео Галілей 1564-1642 (Італія - 500 лір 1982, 2000 лір 1973)

Галілео ді Вінченцо Бонаюті де Галілей (іт. Galileo di Vincenzo Bonaiuti de 'Galilei) — італійський мислитель епохи Відродження, засновник класичної механіки, фізик, астроном, математик, поет і літературний критик, один із засновників сучасного експериментально-теоретичного природознавства. Вніс значні вдосконалення в конструкцію телескопа, а також за допомогою телескопічних спостережень довів правильність геліоцентричної теорії будови сонячної системи. Галілео Галілей був основоположником експериментально-математичного методу вивчення природи. Він залишив розгорнутий виклад цього методу й сформулював найважливіші принципи механічного світу. Його дослідження кардинально вплинули на розвиток наукової думки. Саме від нього бере початок фізика як наука.

 

Блез Паскаль 1623-1662 (Франція - 500 франків 1969)

Блез Паскаль (фр. Blaise Pascal) — французький філософ, письменник, фізик, математик. Один із засновників математичного аналізу, теорії ймовірностей та проективної геометрії, творець перших зразків лічильної техніки, автор основного закону гідростатики. Відомий також відкриттям формули біноміальних коефіцієнтів, винаходом гідравлічного преса й шприца та іншими відкриттями. Автор знаменитих «Думок» та «Листів до провінціала», які стали класикою французької літератури.

 

Ісаак Ньютон 1643-1727 (Великобританія - 1 фунт 1978)

Ісаак Ньютон (англ. Sir Isaac Newton) — англійський вчений, який заклав основи сучасного природознавства, творець класичної фізики та один із засновників числення нескінченно малих. У математиці Ньютон паралельно з Ґотфрідом Лейбніцом розвинув числення нескінченно малих, працював з рядами, узагальнив біном Ньютона та запропоновував метод Ньютона розв'язування нелінійних рівнянь. У книзі «Математичні начала натуральної філософії» Ньютон сформулював закони руху, відомі як закони Ньютона й закон всесвітнього тяжіння, які стали основою наукового світогляду впродовж трьох наступних століть і мали великий вплив не тільки на фізику, а й на філософію. Використовуючи свою теорію Ньютон зумів пояснити закони Кеплера, що описують рух планет навколо Сонця, чим заперечив останні сумніви щодо геліоцентричної системи світобудови.

 

Майкл Фарадей 1791-1867 (Великобританія - 20 фунтів 1991)

Майкл Фарадей (англ. Michael Faraday) — англійський фізик і хімік, основоположник вчення про електромагнітне поле, член Лондонського королівського товариства. Він відіграв визначну роль у розвитку вчення про електромагнітні явища. Хоча Фарадей отримав скромну формальну освіту і слабо знав вищу математику, зокрема математичний аналіз, він був одним з найвпливовіших вчених в історії; історики науки ставляться до нього як до найкращого експериментатора в історії науки.

 

Нікола Тесла 1856-1943 (Сербія - 100 динарів 2013)

Нікола Тесла (серб. Никола Тесла, Nikola Tesla) — сербський та американський винахідник і фізик. Тесла найбільш відомий своїми винаходами у галузі електрики, магнетизму та електротехніки. Зокрема йому належать винаходи змінного струму, поліфазової системи та електродвигуна зі змінним струмом. Був ключовою фігурою при побудові першої гідроелектростанції на Ніагарському водоспаді. Одиниця вимірювання магнітної індукції в системі СІ названа на честь дослідника.

 

П’єр Кюрі і Марія Склодовська-Кюрі 1859-1906, 1867-1934 (Франція - 500 франків 1998, Польща - 20 злотих 2011)

П'єр Кюрі (фр. Pierre Curie) — французький фізик, один з перших дослідників радіоактивності, член Французької академії наук, лауреат Нобелівської премії з фізики 1903-го року.
Марія Склодовська-Кюрі (фр. Marie Curie) — французький фізик, хімік, педагог, громадська діячка польського походження. 1898 року оголосила про можливість існування нового, сильно радіоактивного елемента в руді уранової смолки. Її чоловік П'єр відмовився від власних досліджень, щоб допомагати Марії, і в тому ж році вони оголосили про існування двох радіоактивних елементів: полонію і радію. У 1902 році ними одержано один з цих елементів — радій. Обоє вчених відмовилися взяти патент на своє відкриття; разом їх було нагороджено медаллю Деві (1903) і відзначено Нобелівською премією з фізики (1903) разом з Антуаном Беккерелем. Марія Кюрі написала «Трактат про радіоактивність» (1910) і була нагороджена Нобелівською премією з хімії 1911 року.

 

Альберт Ейнштейн 1879-1955 (Швейцарія - 5 франків 1979, Ізраїль - 5 лір 1968)

Альберт Ейнштейн (нім. Albert Einstein) — один з найвизначніших фізиків XX століття. Лауреат Нобелівської премії 1921 року. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка.

 

Ервін Шредінгер 1887-1961 (Австрія - 1000 шилінгів 1983)

Ервін Рудольф Йозеф Александер Шредінгер (нім. Erwin Rudolf Josef Alexander Schrödinger) — австрійський фізик-теоретик, один із творців квантової механіки. Лауреат Нобелівської премії з фізики (1933). Член низки академій наук світу, зокрема, іноземний член Академії наук СРСР. Шредінгеру належить низка фундаментальних результатів у галузі квантової теорії, які лягли в основу хвильової механіки: він сформулював хвильові рівняння (стаціонарне й залежне від часу рівняння Шредінгера), довів тотожність розвиненого ним формалізму й матричної механіки, розробив квантовомеханічну теорію збурень, отримав розв'язки багатьох конкретних задач. Шредінгер запропонував оригінальне трактування фізичного змісту хвильової функції; у наступні роки неодноразово піддавав критиці загальноприйняту копенгагенську інтерпретацію квантової механіки (парадокс «кота Шредінгера» та інше). Крім того, він є автором багатьох робіт у різних галузях фізики: статистичній механіці та термодинаміці, фізиці діелектриків, теорії кольору, електродинаміці, загальній теорії відносності та космології; він зробив кілька спроб побудувати єдину теорію поля.

Andriy Plaksin

Механіко-математичний факультет
Львівського національного університету імені Івана Франка

Коментарі (0)

Rated 0 out of 5 based on 0 voters
There are no comments posted here yet

Залиште свій коментар

  1. Posting comment as a guest. Sign up or login to your account.
Rate this post:
Вкладення (0 / 3)
Share Your Location
«
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
  • 11
  • 12
  • 13
  • 14
  • 15
  • 16
  • 17
  • 18
  • 19
  • 20
»

Наші контакти


Ідея, веб-дизайн і т.д.:

Олег Романів
oromaniv at franko.lviv.ua